Шкала Гамільтона для оцінки депресії

Шкала́ Га́мільтона для оці́нки депре́сії, також шкала́ депре́сії Га́мільтона (англ. Hamilton Rating Scale for Depression; HDRS)- клінічний посібник, розроблений в 1960 році Максом Гамільтоном (університет Лідса, Велика Британія), для кількісної оцінки стану пацієнтів з депресивними розладами до, під час і після лікування (спостереження клінічної динаміки). Крім клінічної практики цю шкалу також використовують у клінічних випробуваннях, у яких вона є стандартом визначення ефективності медикаментів у лікуванні депресивних розладів. Заповнюється лікарем-клініцистом, що має досвід оцінки психічного здоров'я.

Методика застосування

Шкала Гамільтона, що складається з 21 пункту, заповнюється при проведенні клінічного інтерв'ю (що займає приблизно 20-25 хвилин). При заповненні шкали Гамільтона може застосовуватися спеціально розроблене для неї структуроване клінічне інтерв'ю. Пункти шкали повинні відображати стан пацієнта протягом останніх днів або попереднього тижня. За допомогою повторного та послідовного використання шкали клініцист може документувати результати лікування (медикаментозного або психотерапевтичного).

Підрахунок балів та оцінка результатів

Сумарний бал визначається за першими 17 пунктами (9 з яких оцінюються за балами від 0 до 4, а 8 — від 0 до 2). Чотири останні пункти шкали Гамільтона (з 18-го по 21-й) використовуються для оцінки додаткових симптомів депресії та визначення підтипів депресивного розладу. Бали за даними 4 пунктами не використовуються при визначенні ступеня вираженості депресії, і ці бали не враховуються при підрахунку сумарного бала шкали Гамільтона, який визначає тяжкість депресивного розладу.

Оцінка сумарного балу

Сумарний бал перших 17 пунктів:

• 0-7 — норма
• 8-13 — легкий депресивний розлад
• 14-18 — депресивний розлад середнього ступеня тяжкості
• 19-22 — депресивний розлад тяжкого ступеня
• більше 23 — депресивний розлад вкрай тяжкого ступеня

Тест

1. Знижений настрій (переживання печалі, безнадійності, власної безпорадності та малоцінності)

• 4 Хворий висловлює ці почуття як у спонтанних висловлюваннях, так і невербально.
• 3 Афективні переживання визначаються за невербальними ознаками (міміка, поза, невербальні характеристики голосу, плач чи готовність до плачу тощо).
• 2 Спонтанно повідомляє про свої переживання вербальним чином (розповідає про них).
• 1 Повідомляє про свої переживання лише під час розпитування.
• 0 Немає.

2. Почуття провини

• 4 Вербальні галюцинації обвинувачувального та засуджувального характеру та/або зорові галюцинації загрозливого характеру.
• 3 Цей хворобливий стан розцінює як покарання; присутнє маячення ідеї винності.
• 2 Почуття та ідеї власної провини або болісні роздуми про минулі помилки (гріхи), думки про покарання за ці вчинки.
• 1 Ідеї самоприниження, самодокори; вважає, що підвів інших; відчуває, що причиною страждання інших людей.
• 0 Немає.

3. Суїцидальні тенденції

• 4 Спроба самогубства (будь-яка серйозна суїцидальна спроба оцінюється в 4 бали).
• 3 Суїцидальні висловлювання (думки) чи жести.
• 2 Бажання смерті або будь-які думки про можливість власної смерті (ідеї про небажання жити)
• 1 Почуття, що жити не варто; висловлює думки про безглуздість чи малоцінність життя.
• 0 Відсутні

4. Раннє безсоння (труднощі при засинанні)

• 2 Щоденні скарги на труднощі під час засинання.
• 1 Скарги на епізодичні труднощі під час засипання; щоб заснути, потрібно понад півгодини.
• 0 Немає.

5. Середнє безсоння

• 2 Багаторазові пробудження протягом всієї ночі (будь-який підйом з ліжка вночі, за винятком відвідування туалету, оцінюється в 2 бали).
• 1 Скаржиться на неспокійний сон (збудження та занепокоєння) протягом усієї ночі.
• 0 Немає.

6. Пізнє безсоння (ранні пробудження)

• 2 При пробудженні заснути повторно не вдається (остатнє раннє пробудження).
• 1 Прокидається рано, але знову засинає.
• 0 Немає.

7. Працездатність та активність (робота та діяльність)

• 4 Відмова від роботи. Непрацездатний через справжнє захворювання. У період перебування в стаціонарі пункт оцінюється в 4 бали, якщо хворий ніякої активності, крім звичайних дій з обслуговування самого себе, не виявляє або зазнає труднощів навіть у цьому (не справляється з рутинною побутовою діяльністю без сторонньої допомоги).
• 3 Істотне зниження активності та продуктивності. Зменшення реального часу прояву активності або зниження продуктивності. У стаціонарі пункт оцінюється в 3 бали, якщо хворий зайнятий будь-якою діяльністю (допомогою медичному персоналу, хобі тощо), Окрім звичайних дій з обслуговування самого себе, не менше 3 годин на день.
• 2 Втрата інтересу до діяльності. Втрата інтересу до професійної діяльності, роботи та розваг, що визначається прямо за скаргами хворого або побічно за ступенем байдужості до оточення, нерішучості і коливань (відчуття, що він повинен змушувати себе працювати або займатися чимось; почуття потреби в додатковому зусиллі проявити активність).
• 1 Думки та відчуття неспроможності, почуття втоми та слабкості, пов'язане з діяльністю (роботою чи хобі).
• 0 Проблем не відчуває

8. Загальмованість (уповільненість мислення та мови, порушення здатності концентрувати увагу, зниження рухової активності)

• 4 Повний ступор
• 3 Виражені труднощі під час проведення опитування
• 2 Помітна (явна) загальмованість у розмові.
• 1 Легка (незначна) загальмованість у розмові.
• 0 Темп мислення та мови без змін

9. Ажитація (збудження)

• 4 Постійно перебирає руками, заламує руки, кусає нігті, губи, рве волосся.
• 3 Рухливість та непосидючість
• 2 Стурбовані рухи руками, смикання волосся («гра руками, волоссям») тощо.
• 1 Занепокоєння.
• 0 Немає.

10. Тривога психічна

• 4 Спонтанно викладає свої тривожні побоювання. Страх, що виражається без розпитування.
• 3 Тривога, що відображається у виразі обличчя та мови.
• 2 Занепокоєння щодо незначних приводів.
• 1 Суб'єктивна напруга та дратівливість.
• 0 Немає.

11. Тривога соматична (фізіологічні ознаки тривоги: гастроінтестинальні — сухість у роті, болі в шлунку, метеоризм, діарея, диспепсія, спазми, відрижка; серцево-судинні — серцебиття, головні болі; дихальні — гіпервентиляція, затримка; підвищене потовиділення)

• 4 Дуже важка, аж до функціональної недостатності (украй сильна).
• 3 Важка (сильна)
• 2 Середня
• 1 Слабка
• 0 Відсутня

12. Шлунково-кишкові соматичні порушення (симптоми)

• 2 Споживання їжі тільки з наполегливим примусом. Потребує призначення проносних та інших лікарських засобів, що сприяють нормальному травленню.
• 1 Втрата апетиту. Нарікає на відсутність апетиту, але їсть самостійно без примусу; відчуває відчуття тяжкості у шлунку (животі).
• 0 Немає.

13. Загальномоматичні симптоми

• 2 Виразна вираженість будь-якого соматичного симптому оцінюється у 2 бали.
• 1 Відчуття тяжкості у кінцівках чи спині; біль у спині чи голові; м'язові болі. Відчуття втоми, занепаду сил чи втрати енергії.
• 0 Немає.

14. Розлад сексуальної сфери (генітальні симптоми) (втрата лібідо, менструальні порушення)

• 2 Виразна вираженість зниження статевого потягу або менструальних порушень.
• 1 Легкий рівень зниження статевого потягу. Слабка виразність порушень.
• 0 Відсутні

15. Іпохондричні розлади (іпохондрія) 4 Маячні іпохондричні ідеї (іпохондричний марення). 3 Часті скарги, прохання про допомогу. 2 Особлива (надмірна) занепокоєння своїм здоров'ям. 1 Підвищений інтерес до власного тіла (поглиненість собою — власним тілом). 0 Немає.

16. Втрата ваги (оцінюється або пункт А, або Б)

16 А. Оцінка проводиться за анамнестичними даними

• 3 Значна втрата у вазі, яка не оцінюється.
• 2 Явна (за словами пацієнта) втрата у вазі. Втрата становила 3 ​​чи більше кг.
• 1 Ймовірна втрата у вазі у зв'язку зі справжнім захворюванням. Втрата ваги становила від 1 до 2,5 кг.
• 0 Втрати ваги не спостерігалося.

16 Б. Оцінка проводиться щотижня відповідно до показань зважувань

• 3 Не оцінюється.
• 2 Втрата ваги становить понад 1 кг на тиждень.
• 1 Втрата ваги становить понад 0,5 кг на тиждень.
• 0 Втрата ваги становить менше 0,5 кг на тиждень.

17. Ставлення до свого захворювання (критичність ставлення до хвороби)

• 2 Повна відсутність усвідомлення хвороби. Хворим себе не вважає.
• 1 Усвідомлення хворобливості стану; визнає, що хворий, але пов'язує причини захворювання з їжею, кліматом, навантаженнями на роботі, вірусною інфекцією, потребою у відпочинку тощо.
• 0 Вважає себе хворим на депресію. Усвідомлення, що хворий на депресію або якесь захворювання.

18. Добові коливання стану

18 А. Уточніть, коли спостерігаються погіршення стану — вранці чи ввечері

• 2 Погіршення увечері.
• 1 Погіршення вранці.
• 0 Стан не змінюється (відсутність добових коливань)

18 Б. Якщо добові коливання стану є, оцініть їх виразність

• 2 Виражені.
• 1 Слабкі.
• 0 Стан не змінюється (добові коливання відсутні).

19. Деперсоналізація та дереалізація (наприклад, почуття нереальності світу, нігілістичні ідеї)

• 4 Повністю охоплюють свідомість хворого (нестерпна).
• 3 Сильно виражені.
• 2 Помірно виражені.
• 1 Слабо виражені.
• 0 Немає.

20. Маячні розлади (параноїдні симптоми)

• 3 Маячні ідеї відносини та переслідування.
• 2 Маячення стосунку.
• 1 Підозрілість.
• 0 Немає.

21. Обсесивні та компульсивні розлади

• 2 Сильно виражені (важкі).
• 1 Слабо виражені (легкі).
• 0 Немає.

Дослідження дії антидепресантів

Шкала Гамільтона — найпоширеніший інструмент оцінки ефективності антидепресантів у клінічних випробуваннях. Згідно з критеріями National Institute for Clinical Excellence (NICE), ефект антидепресанту в порівнянні з плацебо є клінічно значущим, якщо різниця між ефектом антидепресанту та плацебо становить за шкалою Гамільтона лише 3 пункти або більше.