Інгібітори моноаміноксидази

Інгібітори моноаміноксидази — біологічно активні речовини, здатні інгібувати один або обидва типи ферменту моноаміноксидази: МАО-А та МАО-Б. Найбільш відомі як високоефективні антидепресанти, а також у якості препаратів для лікування панічного розладу та соціофобії(наприклад, моклобемід). Застосовуються при терапевтично-резистентній депресії та атиповій депресії. Інгібітори моноаміноксидази використовують у терапії інших розладів, таких як хвороба Паркінсона.

Механізм дії

Інгібітори моноаміносидази(ІМАО) блокують катаболізм моноамінних нейромедіаторів (дофаміну, серотоніну, норадреналіну, гістаміну та ін.) моноаміноксидазою, тим самим підвищуючи їхні концентрації.

Класифікація інгібіторів моноаміноксидази

За своїми фармакологічними властивостями інгібітори моноаміноксидази поділяються на зворотні та незворотні, селективні та неселективні.

• Селективні ІМАО інактивують переважно один з типів моноаміноксидази (МАО-А або МАО-Б). МАО-А переважно дезамінує серотонін, мелатонін, адреналін та норадреналін. МАО-Б дезамінує фенетиламін, МАО-А руйнує тирамін та інші слідові аміни. Дофамін дезамінують обидва типи моноаміноксидази.
• Неселективні ІМАО інактивують обидва типи моноаміноксидази.

Ця класифікація є дещо умовною, оскільки в високих дозах ІМАО-Б втрачають селективність і блокують також МАО-А, а ІМАО-А у високих дозах (що перевищують максимальні рекомендовані в інструкції дози) значимо блокують МАО-Б.

• Зворотні ІМАО, зв'язуючись з активним центром ферменту, утворюють з ним відносно стабільний комплекс. Цей комплекс поступово дисоціює, вивільняючи інгібітор моноаміноксидази, який далі надходить у кров і виводиться з організму, залишаючи фермент неушкодженим.
• Незворотні ІМАО взаємодіють з моноаміноксидазою, утворюючи з нею ковалентні зв'язки. Фермент після цього стає нездатним виконувати свої функції і метаболізується, а замість нього організмом синтезується новий, що займає близько двох тижнів.

Медичне застосування

Інгібітори моноаміноксидази мають ефективність у лікуванні атипової депресії, тривожних розладів, обсесивно-компульсивного розладу, соціальної фобії, посттравматичного стресового розладу, межового розладу особистості(емоційно нестабільного розладу особистості). Нові ІМАО, такі як моклобемід і селегілін є більш безпечною альтернативою старим препаратам, серед яких похідні гідразину(такі як фенелзин) та транілципромін. Це пояснюється селективністю нових препаратів та, у випадку моклобеміда, зворотністю.

Селективні ІМАО-Б, наприклад селегілін, разагілін та ін. є препаратами для лікування хвороби Паркінсона. Окрім прямої дії у підвищенні концентрації дофаміну в ядрах екстрапірамідної системи та інших відділах мозку та усуненню його дефіциту в нервових закінченнях, селегілін має нейропротекторні властивості. Як інгібітор моноаміноксидази має також властивості антидепресанта, тому він застосовується для лікування депресії нашкірно у вигляді трансдермальної терапевтичної системи.