| Алое | |
|---|---|
| |
| Aloe succotrina | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Асфоделові (Asphodelaceae) |
| Підродина: | Asphodeloideae |
| Триба: | Aloeae |
| Рід: |
Алое (Aloe) L. |
| Типовий вид | |
|
Aloe perfoliata | |
| Види | |
|
понад 500, див. Види алое | |
 Вікісховище: Aloe
| |
Ало́е (Aloe) — рід сукулентних рослин підродини асфоделевих (Asphodelaceae), що походить із сухих районів Африки. Представники — багаторічні трав'янисті рослини з довгими гладкими м'ясистими листками, вкритими по краю шипами. Квітки червоні або жовті, зібрані у верхівкову китицю.
Етимологія
Назва роду походить з арабської мови, в перекладі з якої воно означає «гіркий».
Види
Це один з найбільших родів родини. Відомо понад 500 видів алое. Найвідоміші серед них — алое деревоподібне, відоме у побуті як «столітник», та алое вера, що входить до складу багатьох лікарських та косметичних засобів. Зовнішній вигляд алое дуже різноманітний: серед них є і розеткові, і деревоподібні форми, і навіть ліани (Aloe ciliaris); зустрічаються як гігантські, так і мініатюрні рослини.
Поширення
Історична «батьківщина» алое — посушливі області Африки, Мадагаскару, острови Сокотри, Макаронезії та південь Аравійського півострова. Але завдяки декоративним та цілющими властивостями, а також порівняно легкому і швидкому розмноженню багато видів алое були натуралізовані в країни Середземномор'я, Індії, на острів Цейлон, в Мексику, на Кубу. Одним із стародавніх лікарських рослин є алое справжнє, або Барбадоське (A. vera = A. barbadensis). Воно було завезено іспанцями до Європи, звідки поширилося на острів Барбадос і в багато країн Південно-Східної Азії. Деякі види культивували на Закавказзі як лікарські рослини.
Охоронний статус
22 види алое входять до списку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES):
43 види Алое входять до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи.
Історія
Лікувальні властивості алое були відомі ще в Стародавньому Єгипті та Китаї. Перше письмове свідоцтво про лікарські властивості алое було виявлено в «Ebers Papyrus» — давньоєгипетському документі, котрий датується 1500 р. до н. е. алое справжньому, як втім пізніше й іншим видам, приписувалися магічні властивості. Звичай народів Близького Сходу вішати гілки алое над входом у будинок нібито сприяє довгому життю і процвітанню мешканців
будинку. Це, очевидно, пов'язано з тим, що алое без води та ґрунту може жити протягом декількох років. Цей звичай був відомий у древніх Ассирії та Вавилонії ще 2000 років тому. У Єгипті він зберігся досі.
Застосування
З соку листків алое добувають препарат сабур, або алое, який вживається як проносне та жовчогінне. Препарати алое мають протизапальну та знеболювальну властивості. В народній медицині сік листків алое деревоподібного (Aloe arborescens), що вирощують у кімнатах під назвою столітника, використовують для лікування опіків, гнійних ран, при туберкульозі легень і шкіри. Лікарський препарат, який часто називають «гірке алое» — сильний проносний засіб. Український вчений В. П. Філатов отримав з листків цієї рослини, після витримування їх у темряві, при зниженій температурі, препарат, який містить біогенні стимулятори. Він підвищує активність організму. Вживається при різних, зокрема очних, захворюваннях (блефариті, кон'юнктивіті, кератиті). Вводиться підшкірно.
Розведення
Лікарські властивості, екзотичний вигляд та невибагливість у догляді зробили алое надзвичайно популярним в кімнатному квітникарстві. А ще у алое прекрасні квіти. Щоправда, в кімнатних умовах алое зацвітає досить рідко (тому його і називають «столітником» — «цвіте раз на сто років») і в солідному віці (15-20 років). Головна умова при культивуванні, як і для всіх сукулентів — не залити рослину, особливо восени та взимку. Ґрунт — суміш глинисто-дернової і листової землі (3:2) з додаванням невеликої кількості піску, дрібних черепків, торфу. Всі види алое потребують гарного дренажу. Взимку рослини утримують при +10 … +12 ° С, влітку захищають від спекотних променів сонця (на південному вікні), інакше листя червоніють і зморщуються. Улітку полив рясний, взимку — помірний. Підживлюють весною та влітку в період зростання комплексним добривом для кактусів. Пересаджують щорічно, або через рік по мірі зростання. Розмножують алое насінням, живцями, бічними пагонами.
Міжродові гібриди
Утворює міжродові гібриди шляхом схрещування з ґастерією (Ґастролея).
Алое в мистецтві
У вересні 2010 року в Хмельницькому був створений поп-рок-гурт під назвою «Грань Алое»
Світлини
Див. також
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-5-9603-0061-2
- Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
- Гайдаржи М. Н. Формы роста суккулентных растений при интродукции. Род Алое // Интродукция и акклиматизация растений. 1994. Вып. 21. С. 68-74.
- Марія Цвєткова. Нова енциклопедія кімнатних рослин. Найповніша інформація для всіх: початківців, впевнених у собі, досвідчених квітникарів. — Харків : Школа, 2013. — С. 156. — ISBN 978-966-429-165-8.
Посилання
- Алое (Aloe) [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Все про квіти, вазони та рослини. Алое [Архівовано 9 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Український сайт про кактуси та кактусистів [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- А. А. Буренков. Vip в среде суккулентов: род алоэ (рос.)
- Про алое
- Страница о кактусах и суккулентах [Архівовано 28 серпня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- The Genus Aloe // University of California Davis Botanical Conservatory. Botanical notes. Volume 1, Issue 1.0. July, 2009 [Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- An Update and Supplement to the CITES Aloe & Pachypodium Checklist. Jonas M. Lüthy (2007). CITES Management Authority of Switzerland, Bern, Switzerland. (англ.)
- Список видів роду Алое на сайті Germplasm Resources Information Network (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- CITES Aloe and Pachypodium Checklist [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Aloe Page // The Succulent Plant Page [Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- List of Aloes from South Africa and Madagascar [Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.]
|
|