Світлове́ забру́днення, за К. М. Ситником (1994), — різновид фізичного забруднення, порушення яскравості і часового зсуву природної освітленості певної території
внаслідок дії штучних джерел світла, що викликають відхилення в житті рослин і тварин. До таких територій відносяться тепличні комбінати, залізничні вузли, стадіони тощо.
Надмірне світловиділення супроводжується також додатковим виділенням тепла. Світлове забруднення — це ефект, що створюється освітлювальними установками, які крім освітлення місць, для яких вони призначені, додатково освітлюють інші, прилеглі зони. Наприклад, світильники зовнішнього освітлення або освітлювальні прилади спортивних споруд, площ, архітектурних об'єктів, освічують фасади прилеглих будинків і вікна житлових будинків, що порушує спокій мешканців. У схвалених висновках МКО, є обмеження рівнів вертикальної освітленості, створюваної випромінюванням освітлювальних приладів вуличного й архітектурного освітлення, що проникає через вікна будинків. Ці обмеження знайшли своє місце й у чинних нормах природного й штучного освітлення.
Розсіяне світло світильників дуже впливає на навколишнє середовище, створюючи як незатишність для жителів, так і забруднення нічного небосхилу через випромінювання частки світлового потоку у верхню півсферу (світлова завіса над містом ускладнює роботу, наприклад, астрономів і льотчиків, крім того, свідчить про перевитрату електричної енергії на зовнішнє освітлення), викликає порушення в житті рослин і тварин.
Причини світлового забруднення
Основними джерелами світлового забруднення є великі міста і промислові комплекси. Світлове забруднення створюється вуличним освітленням, рекламними щитами, що світяться, чи прожекторами. В Європі багато дискотек спрямовують потужні пучки світла до нічного неба.
Значна частина міського чи промислового освітлення спрямовується чи відбивається вгору, що створює над містами так звані світлові куполи. Це викликано неоптимальною і неефективною конструкцією багатьох систем освітлення, що призводить до марнотратства енергії. Ефект освітлення неба посилюється поширеними в повітрі частинками пилу й аерозолями. Ці частинки додатково заломлюють, відбивають і розсіюють світло, що випромінюється.
Світлове забруднення супроводжує явище індустріалізації і зустрічається перш за все в густо заселених регіонах розвинених країн. В Європі більше половини населення так чи інакше постійно стикається зі світловим забрудненням. Щорічний ріст світлового забруднення в різних країнах Європи складає від 6% до 12%.
Наслідки світлового забруднення
Світлове забруднення впливає на усталену екосистему та має численні наслідки.
Перевитрати електроенергії
Надмірне нічне освітлення призводить до перевитрат електроенергії та збільшення викидів парникових газів. У середньому, одна лампа вуличного освітлення споживає 400 Ват, таким чином, за 8 годин роботи кожною лампою споживається 3,2 кВт·год електроенергії. Значна частина цієї енергії витрачається даремно, викликаючи засвітлення неба.
Вплив на живі організми
Штучне освітлення навколишнього середовища впливає на цикл росту багатьох рослин. Поширені джерела білого світла зі значною питомою вагою блакитного світла у спектрі заважають орієнтації багатьох видів комах, які ведуть нічний спосіб життя, а також збивають зі шляху перелітних птахів, які намагаються облітати осередки цивілізації. Згідно зі спостереженнями[джерело?], кожний вуличний світильник щодоби є причиною загибелі 150 комах. З урахуванням кількості світильників у самій лише Німеччині щоночі від них гине понад мільярд комах. При цьому не враховано багато інших джерел світла, такі як освітлення промислових комплексів, реклама, що світиться, та освітлення житлових будинків.
Не до кінця досліджений вплив світлового забруднення на хронобіологію людського організму. Можливі відхилення у гормональному балансі, тісно пов'язаному зі сприйняттям циклу дня та ночі. Серед більш очевидних наслідків варто відзначити менш міцний сон і, як наслідок, швидку втомлюваність.
Вплив на астрономічні спостереження
Світлове забруднення у великих містах робить майже неможливими астрономічні спостереження об'єктів глибокого космосу. Через засвітлювання неба лишаються видимими тільки найяскравіші зорі, і якщо на природно-темному нічному небі людина неозброєним оком може побачити до 2-3 тисяч зір, то, перебуваючи у місті чи іншому місці з яскравим штучним освітленням, їх видно вдвічі-вчетверо менше. Таким чином, із великих міст можна спостерігати лише яскраві зорі, Місяць і деякі планети (Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн), і стає важко спостерігати об'єкти далекого космосу: зоряні скупчення, туманності, галактики та інше. Крім того, стає неможливим визначати контури сузір'їв, оскільки багато з них містять слабкі зорі. Крім того, яскраве світло заважає адаптації людського ока до темряви.
Світлове забруднення також значно ускладнює застосування оптичних телескопів. Принцип роботи телескопа полягає в тому, що він збирає світло зір та інших об'єктів за допомогою лінз або дзеркал. У разі ж світлового забруднення, телескоп збирає не тільки і навіть не стільки зоряне світло, скільки світло ліхтарів, відбите та розсіяне водяною парою та пилом, якими сповнене повітря. Крім того, світлове забруднення зменшує контраст між небесними об'єктами й самим небом. Це зводить нанівець більшість переваг телескопа та змушує астрономів, як професіоналів, так і аматорів, віддалятися від будь-яких поселень з їх штучним освітленням до природно-темних місць, що часто незручно, або ж використовувати світлофільтри, що зменшують (але не долають) світлове забруднення.
Таким чином, світлове забруднення не лише серйозно заважає спостерігати за небом астрономам-любителям, а й ускладнює роботу астрономічних обсерваторій (див., наприклад, сайт Паломарської обсерваторії у США, де є також багатий матеріал, присвячений світловому забрудненню). У підсумку, сучасні обсерваторії вимушено будують далеко від великих поселень, аби уникнути світлового й атмосферного забруднення, або телескопи розташовують на орбітах Землі (Габбл).
У деяких регіонах боротьба зі світловим забрудненням ведеться на законодавчому рівні.