Фармакологія

Фармакол́огія (грец. pharmakon — ліки, отрута; грец. logos — поняття, вчення)  — наука про ліки та їхню дію на живий організм. Це одна з найдавніших наук, яка виникла разом з медициною, але саме слово фармакологія згадується в медичній літературі лише з кінця 17 століття.

Фармакологія поділяється на теоретичну, експериментальну, клінічну; теоретична — на загальну, яка вивчає механізми впливу ліків на живий організм, і спеціальну, що вивчає вплив окремих лікувальних препаратів на людину чи тварину.

Історія

Історія в Україні

Здавна в Україні ліки виготовляли народні знахарі, головним чином з трав, а іноді з тканин тварин, передаючи рецепти на їх виготовлення з роду в рід. З поширенням християнства виготовлення ліків поступово перейшло до монастирів, зокрема ченці Києво-Печерської Лаври лікували хворих та забезпечували їх ліками власного виробництва. Ліки виготовлювали також кустарі; їх завозили з чужоземних країн, де їх продавали в так званих «зелених» крамницях, разом з горілкою та різними спеціями. Відомо, що в 16 і 17 ст. вже існували рукописні книги про ліки, що їх називали «травниками», «зелейниками» або «вертоградами». Перші аптеки Лівобережної України були утворені на початку 18 століття, коли Петро І наказав відкрити по великих містах «казенні» та дозволив засновувати приватні аптеки, якими здебільша керували чужоземні аптекарі;^{[джерело?]} працювали та вчилися у них також особи з місцевого населення. Курс фармацевтичного навчання тривав 5 — 6 років, після чого аптекарські учні складали іспити на звання «ґезель» та відряджалися до польових аптек на 2 — 3 роки. По відбутті служби вони мали право складати іспити на звання провізора і самостійно працювали фармацевтами. За Катерини II у 1787 був виданий перший аптекарський указ, який регламентував всю аптекарську справу в Російській імперії, у тому числі й в Україні.^{[джерело?]} Приблизно тоді ж вийшов у світ перший підручник з фармакології «Врачебное веществословие или описание целительных растений» (4 томи, 1783 — 89), що його написав лікар Н. Максимович-Амбодик. У 19 ст. при університетах були відкриті фармацевтичні відділи, а на медичних та ветеринарних факультетах почалося викладання курсів фармакології. Відповідно до встановленого 1845 порядку, аптеки набирали учнів з осіб, які мали освіту не менше 6 класів класичної гімназії. Після трирічного навчання та іспитів вони отримували звання аптекарських помічників. Далі, після трирічної практики в аптеці та продовження дворічного провізорського курсу при університеті і державних іспитів, вони здобували дипломи провізорів. Згодом вони могли там також складати іспити і захищати дисертації на звання маґістра фармації. Завідувати аптеками дозволялося тільки провізорам або магістрам. Лише в земських аптеках винятково могли працювати фельдшери під наглядом лікарів.

У період 15 — 18 ст., коли українські землі входили до складу Речі Посполитої, аптекарі мусили відбути відповідний вишкіл і мати апробату Краківської Академії; у Львові вони створили професійну корпорацію.

У Західній Україні з кінця 18 ст. діяли австрійські закони, в 1920 — 30-х роки польські. Аптекарські студії за Австрії тривали 2 роки, за Польщі — 4 роки, на фармацевтичних відділах Львівського університету, по закінченні яких студент одержував титул магістра. У 1868 — 93 роках у Галичині діяло Галицьке товариство аптекарів (видавало 1871 — 1939 журнал «Czasopismo Towarzystwa Aptekarsikiego»).

ХХ сторіччя

По революції 1917 р. підготову фармацевтів при аптеках скасовано. 1920 у Харкові засновано А. Розенфельдом Інститут Експериментальної Фармації. Фармацевтична та фармакологічна освіта мінялася багато разів; 1921 були засновані фармацевтичні навчальні інститути з 4річним курсом навчання (у Харкові й Одесі) та фармацевтичні технікуми з 3-річним навчанням (у Києві, Вінниці та Харкові); 1923 засновано хім.фармацевтичні фак. при Харківському та Одеському університетах; 1930 укр. фармацевтичні навчальні заклади перейшли з системи наркомату освіти до наркомату охорони здоров'я, після чого Одеський Інститут був перетворений на мед.аналітичний, а фармацевтичні технікуми на інститути з п'ятирічним терміном навчання. 1940 створено фармацевтичні фак. при Львівському Мед. Інституті та Київському Інституті для удосконалення провізорів. 1937 були введені звання кандидатів та докторів фармацевтичних наук. Після воєнного занепаду і відновлення (з деякими змінами) фармацевтичних інститутів 1954 створено курси удосконалення і спеціалізації фармацевтів та заочну підготову провізорів з осіб, які мають середню фармацевтичну освіту та стаж понад 5 pp. При Одеському Фармацевтичному Інституті утворено фак. заочної освіти.

Кадри фармакологів в Україні формуються в основному з лікарів, ветеринарів, хіміків та фармакологів. Розвитку фармакології сприяли праці О. Черкеса, П. Радіонова, Г. Петровського та ін. У розвитку фармацевтичної освіти в Україні чималу роль відіграли М. Валяшко (1874 — 1955), якого вважають за її засновника, та Я. Фіялков, який упродовж багатьох років завідував катедрою фармацевтичної хімії в Київ. Фармацевтичному Інституті. Укр. фармакологи з 1961 об'єднані в Наук. Фармацевтичне Товариство, яке через Всесоюзне Товариство підтримує зв'язки з Міжнар. організацією фармакологів, заснованою 1966. Див. також Аптеки.

В еміграції 1945 — 51 діяв фармацевтичний факультет при Укр. Техн.-Госп. Інституті в Мюнхені. Українські аптекарі США і Канади є членами Українського Лікарського Товариства Північної Америки, а його журнал «Лікарський Вісник» містить також дослідження з фармакології.

Підрозділи

Фармакологія:

• Загальна фармакологія:
  • фармакокінетика
  • фармакодинаміка
  • лікарська токсикологія
• Спеціальна (інколи приватна) фармакологія

Поділ за напрямками практичного і організаційного відношеннях:

• Хіміко-фармацевтична фармакологія
• Фармакологічний контроль
• Медико-біологічна фармакологія
• Клінічна фармакологія
• Фармакотерапія
• Ветеринарна фармакологія
• Фітофармакологія
• Хронофармакологія
• Вікова фармакологія
  • Геріатрична фармакологія
  • Педіатрична фармакологія
• Біохімічна фармакологія
• Біофізична фармакологія
• Фармакогенетика

• Фармація (аптечна справа):
  • Загальна фармація
  • Фармацевтична хімія
  • Клінічна фармація
  • Промислова фармація

Класифікація ліків

Одне із поточних завдань фармакології — розробляння та підтримування систем класифікації ліків.

Для систематики та ідентифікації ЛП, присутніх на фармацевтичному ринку переважно у вигляді торговельних марок та дженериків, придатною є класифікаційна система Міжнародних Непатентованих Назв (МНН) — англ. International Nonproprietary Nomes (INN).

Більш складнішою є Анатомо-терапевтично-хімічна класифікація (АТХ, англ. ATC).

Освіта

В Україні

В Україні функціонують навчальні заклади:

• Національний фармацевтичний університет
• Одеський національний медичний університет
• Український національний фармацевтичний університет
• Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
• Дніпровський державний медичний університет

Історія фармацевтичної освіти у Львівському університеті налічує більш як 150 років і офіційно розпочалася у 1853 р., коли 8 листопада 1853 р., згідно з Патентом Імператора Австрії Франца Йозефа І, на філософському факультеті Львівського університету було відкрите фармацевтичне відділення.^{[джерело?]}

Упродовж 1853—1925 рр. фармацевтичне відділення функціонувало при філософському факультеті. У цей час відбулося відкриття перших кафедр, які й нині входять до складу фармацевтичного факультету Львівського національного медичного університету, а саме, фармакогнозії (рік заснув. — 1869), лікарської / медичної / біологічної хімії (рік заснув. — 1897).^{[джерело?]}

30 червня 1924 р. за рішенням Вченої Ради філософського факультету фармацевтичне відділення у Львівському університеті було закрите. Однак, завдяки клопотанням аптекарів-фармацевтів Галичини після п'ятирічної перерви, у 1930 р. фармацевтичне відділення було відновлене як відділ у складі медичного факультету. При медичному факультеті фармацевтичний відділ функціонував до 1939 р., після чого був реорганізований у фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту.^{[джерело?]}

Науково-дослідні установи:

• ДНЦЛЗ

Див. також

• Фармація
• Фармакокінетіка
• Фармакодинаміка
• Токсикологія
• Фармацевтика

Джерела

• М.П.Скакун; К.А.Посохова (2019). Основи фармакології з рецептурою: підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. I—II рівнів акредитації (вид. 3-е). Тернопіль: ТДМУ. с. 608 с. ISBN 978-966-673-257-9. 
• Нековаль, І. В.; Казанюк, Т. В. (2022). Зміст. Фармакологія: Підручник для мед. ВНЗ І—ІІІ р.а. (вид. 10-е). Київ: ВСВ «Медицина». 552 c. ISBN 978-617-505-910-4.  |accessdate= вимагає |url= (довідка)
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. (С.?)

Література

• Фармакологія: підручник для студ. мед. ф-тів вищих навч. закл. / І. С. Чекман, Н. О. Горчакова, Л. І. Казак, І. Ф. Бєленічев, В. М. Бобирьов; За ред. І. С. Чекман.– Вид. 3-тє, випр. та доопрац.– Вінниця: Нова книга, 2016.– 783 с. : табл. — ISBN 978-966-382-565-6
• Загальна фармакологія: підруч. / І. С. Чекман [та ін.]. — К.; Запоріжжя: [ЗДМУ], 2016. — 209 с. Ел.джерело [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Фармакологія: навчальний посібник / І. Ю. Висоцький, Р. А. Храмова, Сум. держ. ун-т.– 3-тє вид, перероб. та доп.– Суми: Сум. держ. ун-т, 2015.– 742 с.– 300 пр.– Бібліогр.: с. 725—726 . — ISBN 978-966-657-578-7
• Квантова фармакологія: монографія / І. С. Чекман ; Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця. — К. : Наукова думка, 2012. — 180 с. : рис. — Бібліогр.: с. 163—180. — ISBN 978-966-00-1164-9
• Нанофармакологія / І. С. Чекман. — Київ: ПВП «Задруга», 2011. — 424 с.
• Клінічна фармакологія: підручник / ред. О. Я. Бабак, О. М. Біловол, І. С. Чекман. — 2-е вид., перероб. та доп. — К. : Медицина, 2010. — 776 с. — ISBN 978-617-505-034-7
• Артеріальні гіпертензії. Клінічна фармакологія та фармакотерапія / О. О. Сергієнко, М. С. Регеда, Є. В. Плешанов.– Львів: ЛДКФ «Атлас», 2009.– 189 с.– 500 пр.– Бібліогр.: с. 184—185 . — ISBN 966-7275-50-1
• Фармацевтична фармакологія / Климишина С. О., Циснецька А. В., Рачкевич Л. В.— Львів, 2008.— 363 с.
• Клінічна фармакологія: Підручник / О. М. Біловол, О. Ф. Возіанов, І. К. Латогуз, В. Ф. Москаленко, А. Я. Циганенко; За ред. О. М. Біловола, І. К. Латогуза і А. Я. Циганенка: У 2 т. — К.: Здоров'я, 2005. — Т.1.- 608 с.; Т.2 — 684 с.
• Фізико-хімічна фармакологія / М. Я. Головенко.– Одеса: Астропринт, 2004.– 720 с.
• Фармакологія: підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. III—IV рівнів акредитації / М. П. Скакун, К. А. Посохова. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — 739 с. : іл. — Бібліогр.: с. 722—724 (70 назв). — 1000 пр. — ISBN 966-673-035-9
• Фармакологія: Підручник для студ. вищих фармацевт. закл. освіти I—II рівнів акредитації / В. В. Аксакова, І. А. Зупанець, Н. П. Безугла; В.о. Нац. фармацевт. ун-т.– Харків: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2003.– 504 с.– 1500 пр.– Бібліогр.: с. 495—496 . — ISBN 966-615-202-9
• Reinhard Larsen wydanie II polskie pod redakcją Andrzeja Kΰblera, Anestezjologia, 2001r
• Фармакологія: підручник / І. С. Чекман, Н. О. Горчакова, В. А. Туманов та ін. ; за ред. І. С. — К. : Вища школа, 2001. — 598 с.
• Клиническая фармакология / Петровский Г. А. — Киев: Госмедиздат УССР, 1954. — 377 с.
• Rombieriński R. Historja farmacji. B. 1963.

Посилання

• Фармакологія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Клінічна фармакологія: головні етапи в світі та в Україні [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] В. О. Павлович.

п о р Біологія Напрями Анатомія Астробіологія Біохімія Біогеографія Фізична антропологія Таксономія Біомеханіка Біофізика Біоінформатика Біологічна статистика Ботаніка Клітинна біологія Мікробіологія клітин Хімічна біологія Хронобіологія Обчислювальна біологія Біологія розвитку Екологія Епідеміологія Епігенетика Еволюційна біологія Еволюційна біологія розвитку Генетика Геноміка Гістологія Біологія людини Імунологія Біологія океану Математична біологія Мікробіологія Молекулярна біологія Мікологія Нанобіотехнологія Нейронаука Дієтологія Походження життя Палеонтологія Паразитологія Патологія Фармакологія Фізіологія Розмноження Біосоціологія Структурна біологія Систематика (біологія) Системна біологія Токсикологія Вірусологія Зоологія Ієрархія життя Біосфера >  Екосистема > Біоценоз > Популяція >  Організм > Біологічна система > Орган > Тканина > Клітина > Органела > Біомолекулярний комплекс > Молекула (Макромолекула, Біомолекули) > Атом Основи Клітинна теорія Екологія Перетворення енергії Еволюція Генетика Гомеостаз Синтетична біологія Таксономія Засади Еволюція Адаптація Найперші відомі форми життя Функція Генетичний дрейф Потік генів Макроеволюція Мікроеволюція Мутація Природний добір Видоутворення Екологія Біорізноманіття Взаємовідносини між організмами Екологія екосистем Оселище Екологічна ніша Демекологія Молекулярна біологія Сигнальні системи клітин Біологія розвитку Епігенетика Регуляція експресії генів Мейоз Мітоз Процесинг РНК Біохімія Вуглеводи Ліпіди Обмін речовин Нуклеїнові кислоти Фотосинтез Білки Категорія Commons Портал ВікіПроєкт