| Олеандр звичайний | |
|---|---|
| |
| Nerium oleander in flower | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Тирличецвіті (Gentianales) |
| Родина: | Барвінкові (Apocynaceae) |
| Підродина: | Apocynoideae |
| Триба: | Nerieae |
| Рід: |
Олеандр (Nerium) L. |
| Вид: |
Олеандр звичайний (N. oleander)
|
| Біноміальна назва | |
|
Nerium oleander
L., 1753
| |
| Синоніми | |
|
Nerium indicum | |
Олеа́ндр звича́йний (Nerium oleander) — отруйна багаторічна рослина родини барвінкових. Поширена декоративна культура, що також використовується як лікарська рослина.
Назва
Українська назва олеандр походить із західноєвропейських мов (фр. oléandre, англ. oleander, нім. Oleander, італ. oleandro), де сходить до сер.-лат. oleander, що являє собою видозміну раніших форм rodandrum, rhododendron («рожеве дерево», «рододендрон»).
Японська назва (яп. 夾竹桃, キョウチクトウ, кьотікуто означає «персик з листям бамбука». Вона походить від того, що олеандр має листя подібне до листя бамбука, а квіти подібні до квітів персика) — вид вічнозелених низькорослих кущів, єдиний представник роду олеандр (Nerium).
Батьківщиною виду є Індія. Він поширений також у країнах Східної Азії. До Японії потрапив через Китай у середині 18 століття.
Сік листків олеандра є отруйним, що характерно для рослин цього роду, а також багатьох субтропічних і тропічних рослин.
Олеандр звичайний є символом-квіткою японського міста Хіросіма.
Зовнішній вигляд
Кущ або невелике (3—4 м заввишки) дерево родини барвінкових. Стебла розгалужені, з гладенькою світло-сірою корою. Листки вічнозелені, шкірясті, цілокраї, зісподу опушені. Квітки правильні, двостатеві, на довгих повстистоопушених квітконіжках, зібрані у верхівкові півзонтики; віночок рожевий, рідше білий, зросло-пелюстковий, з п'ятилопатевим відгином і зубчастими виростами в зіві. Плід складається з двох листянок. Цвіте з червня по серпень.
Поширення
Олеандр звичайний походить з Середземномор'я. У Південному Криму його широко розводять у відкритому ґрунті як декоративну рослину. Вирощують його і як кімнатну квіткову рослину.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують цілком розвинуте листя олеандра (Folia Nerii oleandri; Folia Nerii, Folia Oleandri), яке заготовляють у жовтні — листопаді або у квітні (до початку активного росту пагонів). Перевагу віддають весняному строку заготівлі. Листя обшморгують руками (в захисних рукавицях!) з обрізаних при декоративному формуванні кущів пагонів і швидко сушать під укриттям на вільному повітрі або в теплих кімнатах, розстеливши тонким (2—3 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при температурі 50°. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Зберігають олеандр окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Для місцевого лікування частіше використовують свіжі або сушені квітки з листям (вершки квітучих гілок).
Хімічний склад
Листя олеандра містить карденоліди: олеандрин (0,08—0,15 %), дигіталін, дезаце-тилолеандрин і одинерин, діуретично діючу субстанцію нериїн, флавоноїди (рутин, кемпферол-3-рамноглюкозид і ін.), сапонін карабін, урсолову кислоту.
Фармакологічні властивості і використання
Олеандр звичайний ефективний кардіотонічний засіб, за своєю дією схожий на серцеві засоби наперстянки. У процесі експериментальних досліджень встановлено, що препарати олеандра покращують серцеву діяльність, сповільнюють ритм серця, підвищують діурез, розширюють вінцеві судини, знижують артеріальний тиск. На відміну від глікозидів наперстянки, глікозиди олеандра діють швидше і м'якше, швидше виводяться з організму. Крім кардіотонічної дії, водні екстракти олеандра виявляють противірусну активність і мають цитотоксичні властивості. Олеандр звичайний призначають у випадку тахіаритмії, при легких формах серцевої недостатності та при стенокардії. У народній медицині настій листя олеандра п'ють при нервовому виснаженні, головних болях, епілепсії, апоплексії, безсонні, при м'язових спазмах, у разі діареї та як вітрогінний засіб. Як зовнішній засіб настій листя використовують для примочок і компресів при шкірних хворобах (мокнуча екзема, лишай тощо), для полоскання при зубному болю.
Посилання
- Олеандр звичайний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 306. — ISBN 5-88500-055-7.
- Nerium indicum [Архівовано 27 січня 2008 у Wayback Machine.] (яп.)
- Листя Nerium indicum [Архівовано 8 липня 2008 у Wayback Machine.] (яп.)
- Символ-квітка Хіросіми (яп.)
- Олеандр звичайний [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.]
| ||||||||