Флора (лат. flora) — історично сформована сукупність видів рослин, поширених на певній території (флора Європи) або на території з певними умовами («флора боліт») у даний час або в минулі геологічні епохи.
Флора будь-якої території є частиною єдиної флори Землі. Кількість видів, що складають флору, становить її багатство.
Розділ ботаніки, що займається вивченням флори, називається флористикою.
Назва
Термін «флора» походить від імені Флори — давньоримської богині рослин і квітів, що відповідала давньогрецькій Хлориді. Воно утворене від flos (род. відм. floris) — «квітка».
Тлумачення
На практиці під виразом «флора території» нерідко розуміють не всі рослини на даній території, а тільки судинні рослини (Tracheophyta). Рослини інших груп, як правило, розглядаються окремо, з врахуванням особливостей методики збору та визначення.
Кімнатні рослини, рослини в оранжереях та інших спорудах з штучним кліматом не входять до складу флори.
До складу флори також не включають культурні рослини. Проте якщо занесений людиною (свідомо чи несвідомо) вид здичавів або проник у природні угруповання, він розглядається як складова частина флори.
додаткові тлумачення
Традиційно термін «флора» («мікрофлора») використовується і для опису сукупності мікроорганізмів, характерних для певного органу людини чи тварини (наприклад, «мікрофлора шкіри людини», «мікрофлора кишечника людини»).
Ознаки
Важливими ознаками будь-якої флори є:
- систематичний склад: види, що складають флору певної території, відрізняються за походженням, віком, участю в рослинному покриві.
- екологічна природа таксонів, що входять до її складу: різним флорам властиві різні співвідношення між дерев’янистими і трав’янистими рослинами, між однорічниками і багаторічниками і т. п. Екологічна природа флори яскраво проявляється і в співвідношеннях життєвих форм. Кожній флорі властиві певні кількісні співвідношення видів, що належать до різних систематичних груп.
- ендемізм: наявність ендеміків у складі флори свідчить про її самобутність; при цьому чим вищий таксономічний ранг ендеміка і більша його систематична ізольованість, тим самобутнішою є флора. (Ендеміки – види, які зростають на обмежених територіях Земної кулі і в інших місцях не зустрічаються.)
- історизм: шляхи історичного становлення флори визначають на підставі встановлення елементів флори, в які об’єднуються види (роди, родини), близькі за поширенням і походженням.
- зв’язок з іншими флорами: флора будь-якої території пов’язана з флорами інших територій земної кулі і, разом з тим, є частиною єдиної флори Землі. Зв’язки окремих флор дуже різноманітні. Процес становлення флори певної території називається флорогенезом.
Елементи
Види, що входять до складу флори і мають подібні ареали, розглядають як географічний елемент флори.
Види, що мають спільне походження (в географічному розумінні), розглядають як генетичний елемент флори. У межах генетичного елементу флори розрізняють 2 основні генетичні групи елементів: автохтонні та алохтонні.
Автохтони (грец. autochtin – туземний, корінний житель) – це види, які виникли на території, що її займає дана флора, і існують тут від часу становлення цієї флори.
Алохтони (грец. allos – чужий, інший і chton - земля) – види, які, виникнувши за межами даної флори, проникли на її територію внаслідок розселення.
Співвідношення між автохтонними і алохтонними таксонами в різних флорах різне. Аналізуючи алохтонні елементи флори, з’ясовують не лише їхні ареали, а й питання про те, звідки і яким чином вони проникли на територію, флора якої вивчається.
Джерела
Посилання
- Макрофлора // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 120.
- Флора // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 183.
| |||||||||||||||||||||||||
|
